П. Смолицька (1926-2006), автор книги «Цікава топоніміка», свою назву місто Орел отримало завдяки річці Орель — саме так у 1566 році, коли Іван Грозний видав указ про заснування міста, на її думку, називався Орлик.
Місто Орел було засновано восени 1566 р. за наказом царя Івана IV для охорони південних кордонів Московської держави. Назву отримав від річки Орел (з кінця XVIII ст. – річка Орлік).
Основною водною артерією є річка Ока, що впадає у Волгу. Довжина річки Оки близько 1500 км, їх у межах області – 211 км. Притоки Оки – Крома, Іцка, Рибниця, Орлик, Неполодь, Оптуха, Нугр та інші. Найбільша притока – Зуша – має довжину 234 км.
Виток річки Оки знаходиться біля села Олександрівка Глазунівського району Орловської області..
Будучи містом обласного значення, утворює муніципальну освіту міський округ місто Орел. Розташований за 368 км на південний захід від Москви і за 90 км від Михайлівського водосховища на річці Свапа, на Середньоруській височині в європейській частині Росії, по обидва береги річки Оки та її припливу Орлика.
Орлик, або Водозбір (лат. Aquilégia) рід рослин сімейства Лютикові. Орлик – зимовий сорт яблуні. "Орлик" – броньовий поїзд у складі Чехословацького корпусу під час Громадянської війни в Росії.
Адміністративний центр регіону – місто Орел – славиться своїм літературним минулим та офіційно носить звання «Літературної столиці Росії». Тут можна прогулятися вулицями, на яких колись жили та писали роботи І. А. Бунін, Н. А.
Орел (місто)
| Орел | |
|---|---|
| Національності | росіяни та ін. |
| Конфесії | православні та ін |
| Назва мешканців | орловчане, застар. орляне (XVI-XVII ст.) орловчанин, орловчанка |
| Цифрові ідентифікатори |