Під час синагогальної служби трублення виконується триразово: кожен раз як "Ташрат" (3 рази), "Ташат" (3 рази), "Тарат" (3 рази), а потім ще раз "Ташрат", "Ташат", "Тарат" для досягнення кількості звуків сотні. Пізніше виник звичай трубити в шофар щодня протягом місяця елул, що передує Новому року.
30 трублень у шофар звучать для виконання заповіді трублення в шофар після читання Тори та перед Мусафом. У багатьох громадах цим трубленням передує читання біблійних віршів, пов'язаних із шофаром.
Ми ніколи не сурмимо в шофар вночі . Єдиний раз, коли ми наближаємося до цього, це в кінці Йом Кіпура, коли день добігає кінця, а піст закінчується, і це остання секунда сутінків, коли ми трубимо один раз, завершуючи піст.
Але Арух показує, що фактична практика міцви шофара має подальший зв'язок із плачем матері Сісари. Він пише, що вона кричала 100 разів, і ми сурмимо 100 разів , щоб відповідати її плачу . Однак він не уточнює зв'язок її плачу з міцвою трублення в шофар.
Звучання рога шофара виділяє Новоліття зі всіх свят єврейського календаря. У Торі Новоліття названо Днем трубного голосу – Йом Труа. У духовному значенні Новоліття символізує пробудження єврейського народу від сну та його прагнення нових духовних звершень.
У Святому Письмі слово шофар (שׁוֹפָר) вперше зустрічається у Виході 19:16, коли Тора була вперше дана Ізраїлю під час Шавуота (тобто «П'ятидесятниці»): « На ранок третього дня були громи і блискавки, і густа хмара над горою, і труба водія (קל שׁפָר חָזָק מְאד …
У керівництві єврейських містиків «Зоар» зазначається, що у шофарі є божественно-людський взаємозв'язок. У ньому йдеться: « Коли люди каяються у своїх гріхах, вони сурмлять у шофар на землі. Його звук підноситься на Висоту і пробуджує небесний шофар, і таким чином прокидається милосердя і усувається суд ».
Барух ата Адонай Елохейну мелех ха-олам ашер кидшану б'міцвотав в'цивану лишмоа кіл шофар. Благословенний Ти, Адонай, Бог наш, Владика всесвіту, що освятив нас заповідями і наказав нам слухати голос шофара.