ГМО надають негативне вплив не тільки на людину, а й на рослини, тварин, корисні бактерії (наприклад, бактерії ШКТ (дисбактеріоз), ґрунтові бактерії, бактерії гниття та ін), призводячи до швидкого скорочення їх чисельності та подальшого зникнення.
Більшість ГМО-культур, що вирощуються сьогодні, були розроблені , щоб допомогти фермерам запобігти втраті врожаю та продовольства та контролювати бур'яни . Три найбільш поширені ознаки, виявлені в ГМО-культурах: Стійкість до певних шкідливих комах. Стійкість до певних гербіцидів, що використовуються для боротьби з бур'янами.
Активіст вважає, що гліфосат, що активно застосовується при вирощуванні ГМО-культур, є токсичним та небезпечним для здоров'я людини та навколишнього середовища. Його надмірне застосування сприяє забруднення ґрунту, води та повітря.
Так, заборона на вирощування ГМ-культур діє в Швейцарії, Австрії, Франції, Німеччини, Угорщини, Люксембурзі, Греції, Болгарії, Польщі, Італії.. При цьому в Іспанії, Португалії, Чехії, Словаччині та Румунії їхнє вирощування, зокрема ГМ-кукурудзи, дозволено.
ГМО сприяють сталому розвитку та зниженню цін на продукти харчування ГМО-культури також сприяють стійкому сільському господарству, оскільки вони дозволяють вирощувати більше культур із меншими витратами. Це тому, що ГМО-культури можна вирощувати з меншою кількістю води, меншою кількістю пестицидів і досягати більш високих урожаїв, ніж багато традиційних сортів насіння.
Основними країнами, де вирощують ГМО-рослини, є США, Бразилія, Аргентина, Канада та Індія. У Російській Федерації відповідно до Федерального закону від 17 грудня 1997 р. № 149-ФЗ «Про насінництво» існує заборона на комерційне вирощування рослин з ГМО.
А ГМО – це трансгенне насіння та вирощені з них рослини називають генно-модифікованими організмами. При створенні генномодифікованого (трансгенного) насіння здійснюється штучне впровадження (перенесення, транспортування) чужорідного гена в молекулу чужорідного йому ДНК – носія спадкової інформації.